Пані Голово, Пане Генеральний секретарю, Пане Президенте Парламентської Асамблеї, Для мене честь звертатися до вас сьогодні. Торік я почав зі слів, що Україна стікає кров’ю. На жаль, сьогодні це все ще правда. Україна досі стікає кров’ю. Сьогодні — тисяча триста восьмий день опору України повномасштабному вторгненню.

Я міг би присвятити свій виступ єдиній причині цього. Єдиній причині, чому ця війна триває. І єдиній причині, чому безпека та співробітництво в Європі зруйновані. Ми всі знаємо назву цієї причини. Але я не буду знову повторювати, що Росія порушила всі десять принципів Гельсінського Декалогу. Ми всі це знаємо.

Замість цього я зосереджуся лише на одному: що нам слід робити зараз, аби наступного року я міг почати свою промову не словами «Україна стікає кров’ю». І не словами «Європа стікає кров’ю».

Моє головне застереження на сьогодні таке: проблеми необхідно вирішувати, а не ігнорувати. Ця війна не настільки далеко, як комусь може здаватися. Відень ближчий до її передової, ніж до деяких інших європейських столиць

Ніхто не повинен мати жодних ілюзій. Допоки Україна стікає кровʼю, ніхто в цій залі не може почуватися в безпеці. Сьогодні Росія не хоче припиняти свою війну проти України. А завтра вона не зупиниться на розширенні цієї війни — глибше в Європу.

Ми маємо зупинити цю кровоточиву рану в центрі Європи. Ми маємо припинити це кровопролиття.

У рік, коли відзначається п'ятдесята річниця Гельсінського Заключного акту, час чесно говорити про реальний стан безпеки й співробітництва в Європі. Час діяти, щоб їх відновити.

Високоповажні,

Ми перебуваємо в моменті, коли можна пришвидшити мирні зусилля. І Україна хоче миру більше, ніж будь-хто інший. Ми вдячні Сполученим Штатам за просування мирного процесу. Також дякуємо всім європейським партнерам, які підтримують цей шлях. Ми використаємо кожну можливість, щоб спробувати завершити цю війну. Якщо існує бодай один шанс досягти миру за столом переговорів, він має бути головним.

Ми також знаємо, що мир має бути стійким. А безпека має бути гарантованою — реальною силою та реальними гарантіями. Безпека має бути основою для всього іншого.

Європа мала надто багато несправедливих мирних угод у минулому. Усі вони призводили лише до нових катастроф. Мабуть, жоден інший континент не має більше таких гірких досвідів. Саме тому критично важливо підтвердити відданість Гельсінському Декалогу, коли ми шукаємо справедливого завершення російської війни проти України.

Ще один важливий висновок — джерело проблеми не може бути частиною її рішення.

Лише за останні місяці Росія програла чотири важливі вибори — до Ради ІКАО, Виконавчої ради ЮНЕСКО, Виконавчої ради ОЗХЗ та Ради ІМО.

Країни по всьому світу не бачать у Росії партнера для вирішення глобальних проблем. Тому що Москва сама є першопричиною глобальних проблем.

Так само немає жодної підстави вважати, що Росія могла б бути партнером тут — в ОБСЄ. Якщо бути відвертими, за цим столом не повинно бути місця для військових злочинців. Сто дев’яносто п’ять тисяч воєнних злочинів. Шістсот сімдесят одна дитина вбита і понад дві тисячі поранені. Катування, зґвалтування та системні порушення прав людини. Усе це має бути зупинено.

І ніхто не має права ігнорувати масштаб російських звірств. Не буде миру без справедливості. І без безпеки. Безпека — основа всього.

Ми повинні забезпечити притягнення до відповідальності. І тут ОБСЄ може відіграти свою роль. Ми закликаємо до подальшого використання всіх механізмів ОБСЄ для документування, викриття та засудження російських злочинів. Настав також час замислитися над роллю, яку Організація може відігравати в післявоєнний період.

Ще один критично важливий пункт — реформа ОБСЄ. За п’ятдесят років після Гельсінського Заключного акта в Європі змінилося все. І особливо — за останні кілька років. Настав час Організації адаптуватися до нових реалій. Запропонована нами торік реформа ОБСЄ залишається на столі.

Пані Голово,

На завершення хочу висловити вдячність вам, дорога Еліно, за ваше лідерство цього року. Це був складний період, але ви та ваша команда відстоювали принципи. Також дякую своїй австрійській колезі Беате за проведення цьогорічної міністерської зустрічі.

І нарешті — найкращі побажання майбутньому Голові, федеральному раднику Кассісу. Дорогий Ігнаціо, я сподіваюся, що Швейцарія збереже функціональність та ефективність ОБСЄ.

І я сподіваюся, що наступного року я зможу почати свій виступ словами, що Україна більше не стікає кров’ю. І щиро подякувати всім, хто допоміг зупинити цю криваву рану. Дійте, поки не надто пізно.

Майбутні покоління озиратимуться на нас сьогодні. Якщо ми хочемо, щоб вони дали справедливу оцінку нашим вчинкам - ми маємо діяти зараз. Діяти - щоб досягти справжнього, справедливого і тривалого миру - для України та всієї Європи. Тому що все взаємопов’язано. І ми досі пам’ятаємо імена тих, хто зрадив майбутні покоління в Мюнхені. Це ніколи не повинно повторитися. Принципи мають бути недоторканними. Нам потрібен справжній мир, а не умиротворення.

І насамкінець, ми продовжуємо вимагати від Росії звільнення трьох незаконно утримуваних співробітників ОБСЄ — Максима Петрова, Вадима Голди та Дмитра Шабанова. Я також дякую всім колегам-міністрам, які сьогодні також вимагали їх звільнення.

Дякую, Пані Голово.